Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)

Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.

В 1629 році Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини. Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.

Для спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років (приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та інших країн Сходу. Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20 тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в одному склепі з Мумтаз Махал.